Чорно-білий день і чорно-білий ранок,
Чорно-білий фільм ожив з екрану,
Чорно-біле сонце із сумного неба
Світить, наче в ньому тут нема потреби.
Чорно-білі квіти погляд не дивують,
А вітри холодні по дахах мандрують.
Чорно-білі стіни, чорно-біла стеля,
За моїм вікном з’явилася пустеля!
Кожну мить я бачу світ оцей змарнілий,
Стільки кольорів, але тут чорний й білий.
Чорно-білі фарби й чорно-білі далі
І нічого зовсім! Все життя в печалі.
(с)